Шишка-годівниця для синичок

"Це я не тобі насіння насипала!" - Мало не в сльозах кричала маленька дівчинка. А ушлая сойка, насилу забравшись в годівницю-будиночок, доїдала призначені синичка, повзики іншої пташиної дрібниці насіння соняшнику.

У метрі від годівниці сидів насуплений пухляк і з сумом дивився на зникаючу їжу. Настала зима, йшов сніг, і голод давав про себе знати. "Давай зробимо спеціальну годівницю для синичок, - запропонував я дівчинці. - А сойці - їй же теж є треба - принеси що-небудь з дому".

Ми зробили дуже просту годівницю. Взяли кілька ялинових шишок, покрили їх шаром вершкового масла - густо-густо. Потім обваляли в насінні, дали маслу застигнути і розвісили шишки на дроті як прикраса на старій бузку.

Першим вгледів частування той самий пухляк. Він підлетів, трошки помахав крильцями і, вчепившись лапками за низ шишки, схопив дзьобом першу насіння. "Смачного!" - Сміючись, сказала дівчинка. Слeдом завітала велика синиця, потім ще пухляк, потім лазоревка. До кінця трапези прилетів верткий поползень і, повиснувши вниз головою, теж дістав собі зернятко. Коли шишка спорожніла, синички з великим задоволенням поласували і маслом. "Тільки не вішай ці годівниці на сонці, - сказав я на прощання, - а то масло стече разом з насінням".

На гілці сиділа збентежена сойка і робила вигляд, що все, що відбувається її не стосується.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!


Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » » Шишка-годівниця для синичок